Подвоєння букв

Подовження приголосних звуків в українській мові виникло давно і зберігається у словах постійно. Подовженими бувають тільки м’які приголосні звуки. Подовження приголосних звуків – це подовжена, протяжніша вимова м’яких приголосних звуків. Подовжуються звуки [н], [л], [д], [дз], [з], [т], [ц], [с], [дж], [ж], [ч], [ш]. На письмі подовжені звуки записуються двома однаковими буквами: волосся, взуття, знання.

• Подовжуються м’які зубні та пом’якшені шиплячі приголосні, якщо вони стоять між двома голосними:

а) в іменниках середнього роду на -я: знаряддя, чуття, галуззя, колосся, знання, затишшя, обличчя, бездоріжжя

б) в іменниках жіночого роду ІІІ відміни орудного (“ким?”, “чим?”) відмінка однини перед кінцевим -ю: тінь— тінню, сіль — сіллю, мазь — маззю, мідь — міддю, ніч — ніччю, подорож — подорожжю, туш — тушшю

в) у словах Ілля, суддя, стаття, породілля, рілля, зрання, спросоння, навмання, попідтинню, попідвіконню

• У похідних словах подовження між двома голосними зберігається: життя — життєвий, життєвість, життєрадісний; суддя — суддівський, суддівство.

• Подовжується звук л в особових формах дієслова лити та похідних від нього дієсловах: ллю, виллєш, наллю, зілляти

-НН- пишемо:

• збіг двох -НН- на межі кореня і суфікса (осінній, ранній)
• у наголошених -енн(ий), -анн(ий), -янн(ий) (збільшена міра) (страше́нний, незліче́нний)
• у прикметниках-старослов’янізмах (окаянний, священний) Виняток(нездо́ланий, неска́заний)

-Н- пишемо:

• у відносних прикметниках після букв, що позначають приголосні звуки (ранішній, новітній)
• в інших прикметниках, утворених від іменників додаванням суфіксів -ен-, -ин-, -ан-, -ян-, -ін- (скляний, буквений)
• у суфіксах присвійних прикметників, утворених від іменнників, крім -Й- (мамин, Наталчин)
• у прикметниках, які не вказують на збільшену міру (клятвений, шалений)

-Н- пишеться завжди:

• прикметники з наголошеним суфіксом (печений, варений, завчений, бережений, товчений, точений, копчений);
• дієприкметники з наголосом на корені чи префіксі (печений,варений, завчений, бережений, товчений, точений, копчений).

Написання -нн- чи -н- зберігається в похідних іменниках та прислівниках (незрівнянно, бо незрівнянний, вихованість, виховано, бо вихований)

Приголосні НЕ подвоюються:

• у загальних назвах (шосе, колектив, сума)
• у загальних назвах — термінах, які утворені від власних назв (ват ~ пор. Ватт, гаус ~ пор. Гаусс)
• потрібно запам’ятати правопис таких слів, у яких -к- не подвоюється (Дікенс, Дікінсон, Джексон, Текерей, Бекі, Букінгем, Бісмарк, Брюкнер, Брокес, Ламарк, Стокгольм, Шерлок)
• в українізованих запозичених іменах (Кирило, Пилип, Інеса)

Приголосні подвоюються:

• у словах-винятках (аллах, алло, аннали, білль, бонна, брутто, булла, ванна, вілла, донна, дурра, мадонна, манна, мірра, мулла, мотто, нетто, панна, панно, пенні, тонна, гамма й каппа)
• у загальних назвах, якщо збіг однакових приголосних префікса й кореня (імміграція (ім + міграція), сюрреалізм (сюр + реалізм), але: анотація, конотація)
• у власних назвах та в похідних від них (Ніцца, Марокко, марокканець)
• у власних назвах за традицією подвоєння -кк- (Маккартні, Маккензі, Маккенна, Маккінлі, а також у загальних назвах, що утворені від власних назв такого типу: маккартизм)
• у деяких недавно запозичених іменах (Жанна, Маріанна, Геннадій, Сусанна, Ганна)

Подвоєння приголосних зберігається:

• у власних назвах (Білл, Боттічеллі, Бетті, Джонні, Мюллер)
• -кк- у власних назвах за традицією (Маккенна, Маккінлі, Маккартні, Маккензі)
• в географічних назвах і похідних від них (Голландія, голландський, Міссурі, міссурієць, Марокко, марокканець)
• в словах з церковної мови згідно з вимовою чужоземців (Едда, Аннам, Мекка) Винятки (Гавана, Касабланка, Вашингтон, Бразилія, Мадагаскар та інш.)

Подвоєння приголосних НЕ зберігається:

• де в оригіналі є сполучення -ck- на позначення звука -к- (Стокгольм, Шерлок, Бісмарк, Брюкнер, Дікенс, Дікінсон, Джексон, Брокес, Ламарк)