Правопис голосних звуків

Е у префіксах:

• у префіксах без-, не-, перед-, пре-, серед- (бездумно, середньорічний, невірно)
• у префіксах пере- і пред- (передусім, представник)

Префікс ПРЕ-:

• в прикметниках (похідних прислівниках і деяких іменниках), якщо замінюється на “дуже” (прекрасно, премудрий)
• може виступати також на початку ряду іншомовних слів (префікс не виділяється) (президент, препарат, прем’єра, престиж)
• у запозичених зі старослов’янської мови (престол, преподобний, презирство)

И у префіксах:

• з и пишуться префікси ви-, при- та іншомовний анти- (вигук, привіт, антиматерія)
• у кількох словах вживається префікс межи- (межиріччя)

Префікс ПРИ-:

• в інших випадках (природа, прикраса, приклад)
• у дієсловах (наближення, приєднання, частковість чи результат дії) (прибудувати, присісти, приїхати)
• в іменниках та прикметниках, в наслідок поєднання (прикордонний, пригірок, приміський)
• у прикметниках (неповнота ознаки) (пристаркуватий)
• у похідних словах (прибуття, притулок, привабливо)

Е у суфіксах:

• суфікси -ець-, -ень- при відмінюванні -е- випадає (палець-пальця, хлопець-хлопця, але: красень-красеня)
• суфікси -ечк-, -еньк-, -есеньк- зменшено-пестливе значення, завжди -е- (річка-річечка, рідний-ріднесенький)
• суфікси -елезн(ий)-, -ер(о)-, -тель-, завжди -е- (довжелезний, вчитель, семеро)
• суфікси -ев(о)-, -єв(о)- в іменниках сер. р. (марево, зарево, сяєво)
• суфікси -ен-, -ен(я)-, -енн(я)-:
• -ен- у дієприкметниках (вражений, залишений)
• -ен(я) в іменниках сер. р. IV відміни (зайченя, цуценя, кошеня)
• -енн(я) в іменниках сер. р. від дієслів (попередження, оголошення)
• -ен- в іменниках (імена, племена)

И у суфіксах:

• суфікси -ик-, -иц(я), -ич-, -ищ(е), -иськ(о), завжди -и- (братик, кошик, ударниця)
• при утворенні нових слів -и- зберігається (ножиці -ножички, палиця-паличка, кошик-кошичок)
• суфікс -ин(а)- в іменниках ж. р. (довжина, чужина)
• суфікс -ин- в іменниках чол. р. (татарин, киянин)
• у множині -ин- випадає:(киянин-кияни, харків’янин-харків’яни)
• суфікс -ин- у присвійних прикметниках (невістка-невістчин, баба-бабин)
• суфікс -ив(о)- в імен. сер.р. (ознака матеріалу чи продукту праці) (печиво, мереживо, плетиво)

Звук і чергується з О та Е:

• у закритому складі, якщо о та е не випадають (перо-пір’я, село-сіл, школа-шкіл)
• у відкритому складі перед –ок, -ець (возик-візок, промені-промінець, дзвоник-дзвінок)
• перед подовженими приголосними (осені-осінню, солі-сіллю, ночі-ніччю)
• в коренях дієслів перед -а- або –ува- (летіти-літати, чекати-очікувати, стрелити-стріляти)
• звук і чергується з и у словах (діти (дитина), сідати (сидіти), звіситися (звисати) і зліпитися (липнути)).

Пишемо І:

• префікси від-, під-, завжди з буквою і: відчинити, підхопити
• префікс прі- завжди з буквою і: прізвище, прізвисько, прірва
• звук [і] в них з’явився на місці колишнього [о]: прірва – прорвати, відразу – одразу
• префікси з кінцевим приголосним перед двома або більше кореневими приголосними: зігріти, відімкнути

Пишемо И:

• префікси ви- завжди пишемо з и: вибір, визнати, вийти
• префікс при- вживаємо здебільшого в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо: прикраса, приїхати, присісти

Пишемо І:

• у суфіксах -ість, -іть, -ів пишемо і, (і чергується з о, e): батьківський – батькова, легкість – легкості, царівна – царева
• у суфіксах -інь, -ій, -іш(ий), -ісіньк(ий), -юсіньк(ий): височінь, рушій, тихіший, новісінький
• суфікс -інн(я) пишеться в іменниках, утворених від дієслів: смажити – смажіння, сушити – сушіння, буркотіти – буркотіння
• збірна назва утворена від іменника на -інь, то пишемо -інн(я): камінь – каміння, корінь – коріння.

Пишемо И:

• у суфіксах -ик, -иц(я), -ич, -ищ(е), -иськ(о), а також -ив(о), -ин(а), -ин(я), -ин(ий), -ит(ий), -ист(ий) пишемо и, (нема чергування з о або e): ручище — ручищ, вершина — вершин, плечистий, зернистий
• суфікс -инн(я) вживається тільки в іменниках із збірним значенням: мак – маковиння, картопля – картоплиння

Пишемо І:

• на початку слів: інерція, інтеграція
• після букв б, п, в, ф, м, г, к, х, л, н: кіно, вітамін, бізнес, хірург
• у кінці невідмінюваних слів: таксі, пані, леді
• перед голосним та [й]: радіо, клієнт
• у власних назвах після букв на позначення приголосних, крім шиплячих: Дідро, Грімм
• у кінці слів перед я: теорія, алергія

Пишемо И:

• після д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним: цирк, таксист, институт, коридор

Виняток:

• після б, п, в, м, ф, г, к, х, л, н пишеться відповідно до вимоги и: кипарис, імбир, миля, нирка
• у запозичених словах зі східних мов, переважно тюркських: калмик, кинджал, кисет, кишлак

у географічних назвах:

• які закінчуються на -иди, -ика: Атлантида, Мексика
• після ж, ч, ш, щ, ц: Алжир, Чилі, Вашингтон, Лейпциг
• зі сполученням -ри- перед приголосним: Рим, Британія, Крит, Мадрид, але Австрія
• у деяких назвах після д, т та в деяких випадках згідно з традиційною вимовою: Сирія, Сицилія, Ватикан
• в основах іншомовних власних особових назв після ч, ш, ж та цперед наступним приголосним (крім й) пишемо и: Чингізхан, Шиллер, Цицерон.

Пишемо О:

• пишеться (й вимовляється) о в словах: комірка, отаман, солдат, козак, крохмаль, кропива
• дієслова з о звичайно позначають тривалу, нерозчленовану дію або одноразову, закінчену: гонити, кроїти, скочити
• більшість дієслів має кореневий о, що не чергується з a: носити — виношувати, робити — зробити

Пишемо А:

• дієслова з а позначають повторювану, багаторазову дію: ганяти, краяти, скакати
• пишемо (й вимовляємо) а після г, к, х перед складом з а: гарячка, кажан, калач
• пишемо (й вимовляємо) а перед г у слові багато й похідних: багато, багач

• Звуки о та у вимовляються чітко, тільки перед складом з наголошеним у або і звук о наближається до у: зозуля, тобі, поріг
• сумнівний звук перевіряємо наголосом: розумний, бо розум, ходімо, бо ходить
• якщо написання о не можна перевірити наголосом, тоді для перевірки добираємо таку форму слова, щоб у наступному складі не було наголошеного у чи і: поріг, бо пороги; собі, бо собою, лопух, бо лопухи
• завжди в дієслівному суфіксі -увати і прикметниковому суфіксі -уват(ий) в ненаголошеній позиції пишемо у, під наголосом о: купувати, майструвати, сіруватий, білуватий, купований, змайстрований

Запам’ятати: яблуня, яблуко, парубок, будяк, мармур, ворушити, пурхати

Пишемо Е:

• після ж, ч, ш, ш, дж та й перед шиплячими та м’якими приголосними: ніженька, пшениця, стежечка, четверо, баєчка

Винятки: жерло, печера, червоний, черга, чекати, чепурний, черствий, щедрий, щепа

Пишемо О:

• після ж, ч, ш, ш, дж та й перед твердим приголосним: бджола, стежок, байок, чотири, вечором

Винятки: гайочок, свіжості, чорнило, чорниці (ягоди), чорніти

• в іменниках жіночого роду III відміни в суфіксі -ост-(і)/(и): меншості, пекучості, свіжості
• у Д.в. й М.в. одн. деяких іменників: щоці, (на) щоці, пшоні, (у) пшоні
• у закінченнях Р. в. та Ор. В. прикметників і займенників та числівників прикметникового типу жін. р.: гарячої – гарячою, першої – першою
• у похідних утвореннях: вечоріти – вечоріє, чорніти – чорніє
• у прислівниках (вороже, гаряче) після шиплячих пишемо е, але: тво́рчо, законода́вчо, хи́жо та ін.