Групи приголосних стн і стл спрощуються на сн і сл у вимові й на письмі: перстень – персня, честь – чесний, пристрасть – пристрасний, область – обласний, щастя – щасливий, користь – безкорисливий.
Винятки:
а) слова кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, зап’ястний, у яких т зберігається і на письмі, й у вимові
б) числівники шістнадцять, шістдесят, шістсот і п’ятдесят, у яких звук т у вимові випадає, але на письмі залишається
в) прикметники, утворені від іменників іншомовного походження на cт: контраcтний, балаcтний, форпоcтний, компоcтний, протеcтний
Групи приголосних скн, зкн і шчк спрощуються на сн, зн і шк у вимові й на письмі: тиск – тиснути, блиск – блиснути, брязк – брязнути, горщок – горшка, дощок – дошка.
Винятки:
В утвореному від іменника писк дієслові допускається двояке написання: писнути і (рідше) пискнути. Немає спрощення у словах випускний, пропускний, рискнути, вискнути (від виск), тоскно, скнара, скніти, брезкнути і споріднених.
У вимові й на письмі відбувається спрощення в таких словах:
а) тижня, тижневий – від тиждень
б) проїзний, виїзний, під’їзний, наїзник і под.– із коренем -їзд
в) серце – при формі сердець
г) ченця – родовий відмінок від чернець
ґ) скатерка – від скатертина